Земельна ділянка, на якій зведено лікарняний комплекс, знаходиться за межами історичного середмістя на території, яка обмежена вулицями Люстдорфська дорога, Транспортна і Басейна. За адміністративно-територіальним розподілом ділянка відноситься до Приморського району м. Одеси. Характер розпланувальної системи прилеглої забудови переважно ландшафтний з дискретним розташуванням споруд, що обумовлено історичним розподілом на приватні ділянки неправильної форми.

Історичний розвиток забудови території об’єкта дослідження обумовлений розташуванням у цій частині міста таких складних та історично цікавих об’єктів як кладовища Одеси: друге християнське та друге єврейське кладовище, штучний курган – так звана Чумка, залізнична станція «Одеса Мала» та інш. Другий Християнський цвинтар (або Новий Християнський цвинтар) був відкритий у 1885 році. За думкою одеських краєзнавців на 2-му християнському цвинтарі поховано більше 500 тисяч осіб. Друге єврейське кладовище – старе історичне кладовище в Одесі, відкрите 1885 року і зруйноване за Радянської влади. Знаходилося на Люстдорфській дорозі. У 1905 р. тут було поховано близько 300 єврейських жертв погрому у місті 1905 року.

На їх могилах було споруджено великий меморіал з граніту, розроблений одеським архітектором Ф.А. Троупянським, який перенесено на Третє єврейське кладовище Штучний курган (чумне кладовище), відомий в народі як Чумка, розташований на вулиці Водопровідній. Під цією горою поховані жертви епідемій чуми. Ця гора виникла за Старим християнським кладовищем, де ховали загиблих від чуми під час епідемій 1812, 1829 і 1837 років. Після чого цю місцевість засипали будівельним сміттям і за кілька десятків років тут утворилася гора. Тут ховали у братських безіменних могилах, але траплялися й індивідуальні пам’ятники.

До 1900 року на земельна ділянка, на якій зведено фабрично-заводську лікарню, належала міській благочинній організації – Одеському інвалідному комітету. Навпроти була розташована велика земельна ділянка та споруди міського жіночого благодійного товариства. Територія лікарняного комплексу обмежена з північного боку – залізничними коліями; з західного – червоною лінією дороги Люстдорфської, з південного – прибудинковою територією домоволодіння по дорозі Люстдорфській, 3; зі східного – територією будівлі по вул. Транспортній, 3. Лікарняний корпус розташований поодиноко на просторій ділянці, обнесеній високим муром. В’їзд на територію організований з боку дороги Люстдорфської, вхід – крізь прохідну. Будівля має власний просторий двір, в південній та східній частині якого розташовані господарські споруди.

У 1868 році в Одесі було засновано відділення благодійного товариства Червоного хреста, основна ціль якого була допомога пораненим під час кримської війни. Але в мирні часи діяльність одеського товариства була не менш активною та цінною. за кошти товариства споруджувалися будівлі амбулаторій та шпиталів, гуртожитків для медичних сестер, яких навчали доглядати хворих. Проекти будівель розроблювали відомі архітектори: у 1891-1892 рр. зведено будинок товариства Червоного хреста – архітектор О.Й. Бернардацці; у 1893 р. споруджена будівля шпиталю на розі бульвару Італійського та вулиці Маріїнської – інженери М.А. та М.А. Лішини; у 1896- 1899 рр. притулок для сестер товариства Червоного Хреста – архітектор С.А. Ландесман.

Упродовж 1871-81 рр. було відкрито 11 общин Червоного Хреста. Найбільш значними з них були: Олександрівська – в С. Петербурзі, Єлисаветинська – у Варшаві, Маріїнська – у Києві, Касперівська – в Одесі, Маріїнська – в Іркутську. З цього часу процес утворення нових медично освітніх закладів Російського товариства Червоного Хреста набуває значної динаміки. З цією метою жертвуються великі суми, нерухоме майно; земства та міста призначають субсидії на відкриття та підтримку діяльності як общин так і лікарень при них. Вже у 1913 р. на території Російської імперії існувало 109 общин, в яких налічувалось 2488 штатних сестер. У 1900 році на земельній ділянці, яка належала одеському інвалідному комітету.

 

Одеським товариством Червоного Хреста була зведена двоповерхова будівля фабрично-заводської лікарні. Головним лікарем Червоного Хреста для фабрично-заводських робітників Одеського градоначальства був М.І. Кефер. У 1890 р. він закінчив Дерпський університет і захистив дисертацію на с тупінь доктора медицини. Наприкінці 1891 р. Одеська євангелічна лікарня почала набирати медичний персонал, М.І. Кефер почав обіймати посаду асистента в цій лікарні. У 1896 р. він перейшов до лікарні Касперовської громади сестер милосердя Російського товариства Червоного Хреста, де з 1898 до 1903 рр. був старшим 5 лікарем. У 1898 р. Був обраний головним лікарем лікарні Червоного Хреста для фабрично-заводських робітників Одеського градоначальства. На той час ця лікарня ще будувалася та була відкрита 30 грудня 1899 р. М.І. Кефер керував будівництвом лікарняного корпусу та організовував амбулаторну лікарську допомогу на фабриках і заводах міста. Первісна функція будівлі – лікувальна збережена до теперішнього часу. В цій будівлі був розміщений головний лікувальний корпус Дорожньої дитячої клінічної лікарні Одеської залізниці.

Первісна функція будівлі – лікувальна збережена до теперішнього часу. В цій будівлі був розміщений головний лікувальний корпус Дорожньої дитячої клінічної лікарні Одеської залізниці.

Основний корпус лікарні перебував в аварійному стані, в розвиток та оснащення лікарні кошти не вкладалися, тому в травні 2016 року Дорожньої дитячої клінічної лікарні Одеської залізниці передали на баланс Одеської обласної Ради.

В кінці 2016 року Одеська обласна Рада прийняла рішення провести конкурс та знайти інвесторів для розвитку лікарні. Враховуючи гостру проблему регіоні, 26 липня 2017 року керівництва Одеської ОДА та представники німецької компанії «Фрезеніус Медікал Кер» підписали меморандум про створення в Одеській області центру нефрології та діалізу.

За кошти інвестора ТОВ “Лінк-Медитал” на базі Дорожньої дитячої клінічної лікарні Одеської залізниці було проведено реконструкцію приміщень з метою побудови найбільшого центру діалізу в Україні.

19 грудня 2017 року відділення гемодіалізу було офіційно відкрито. В перший день роботи центр відразу прийняв 48 пацієнтів. 25 січня 2018 року в лікарні провели реорганізацію та перейменували в Одеський обласний центр нефрології та діалізу.

З дати відкриття центр очолювала головний лікар Кивенко Лариса Миколаївна. 26 листопада 2019 року Лариса Миколаївна за сімейними обставинами залишила центр. Виконуючим обов’язки призначили Лубашева Віктора Сергійовича, який працював в центрі з дати відкриття лікарем-нефрологом.

Нині центр вийшов на високий рівень, і по-праву вважається найкращим центром діалізу в Україні. Зараз в центрі на постійній основі процедуру гемодіалізу проходить 244 пацієнти. Крім того, Одеський центр нефрології та діалізу, для зручності пацієнтів, відкрив філію у Велико-Михайлівці, де тепер можуть проходити процедуру місцеві жителі.

Під керівництвом Віктора Сергійовича Лубашева центр виходить на новий рівень. В планах розширення, створення нових додаткових діалізних місць, відкриття стаціонару, покращення поліклінічного та лабораторного напрямів.

У нашому центрі є все для комфорту пацієнтів
Просторий хол очікування, привітний і досвідчений персонал
Безкоштовне забезпечення необхідними медикаментами для процедури
Безкоштовне харчування під час проходження процедури
Комфортабельні сучасні ліжка і індивідуальний комплект чистої білизни
Наші фахівці
Висококваліфіковані фахівці Одеського обласного центру нефрології та діалізу
нададуть професійну допомогу всім пацієнтам нашого центру
Особисте: Лубашев Віктор Сергійович
Молчанова Наталія Анатоліївна
Поперечний Ігор Іванович
Обладнання
У нашому центрі встановлено високоякісне медичне
обладнання провідних виробників