Сечокам’яна хвороба (СКХ) – хронічне захворювання, яке характеризується утворенням каменів (конкрементів) в сечовивідних шляхах: чашечках, балії, часто – з міграцією в сечоводи, сечовий міхур, сечівник.
Причин розвитку у людини СКХ багато. Вони можуть бути екзогенними (зовнішніми):
Ще більш важливу роль в генезі сечокам’яної хвороби відіграють ендогенні (внутрішні) чинники:
Ниркова колька, є ключовим симптом сечокам’яної хвороби, у хворого виникає гострий біль у ділянці нирок, в області лобка, мошонки і промежини. Виникає нудота, блювота, здуття живота, парез кишечника, запор, прискорене і хворобливе сечовипускання, загальна слабкість, головний біль, зниження температури тіла, гематурія. Може бути мимовільне відходження каменів.
Діагностика сечокам’яної хвороби
Проводиться аналіз анамнезу захворювання і анамнезу життя хворого, виконується лікарський огляд, аналіз крові і аналіз сечі в обов’язковому порядку. З інструментальних методів: цистоскопія, ультразвукове дослідження нирок і сечового міхура, оглядова рентгенографія черевної порожнини, екскреторна урографія, динамічна сцинтиграфія, комп’ютерна томографія.
З метою лікування застосовуються консервативні та оперативні методи.
Профілактика сечокам’яної хвороби
Здоровий спосіб життя, правильне, харчування, фізична активність, збільшення споживання води. Своєчасне лікування запальних захворювань нирок і сечового міхура.